похвастати

ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).

Значення в інших словниках

1. похвастати — похва́стати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. похвастати — -аю, -аєш, док. 1》 Висловитися про себе, про близьку людину, про свої чи її успіхи, досягнення, вчинки з хвастощами. 2》 Хвастати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похвастати — ПОХВА́СТАТИ, аю, аєш, док. 1. Висловитися про себе, про близьку людину, про свої або її успіхи, досягнення, вчинки з хвастощами. Наші по крові бродили, .. Щоб швидше поспішить к Енею Похвастать храбростю [хоробрістю] своєю (І.  Словник української мови у 20 томах
4. похвастати — ПОХВА́СТАТИ, аю, аєш, док. 1. Висловитися про себе, про близьку людину, про свої або її успіхи, досягнення, вчинки з хвастощами. Наші по крові бродили,.. Щоб швидше поспішить к Енею Похвастать храбростю [хоробрістю] своєю (Котл.  Словник української мови в 11 томах