похоронити

ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИ заст. — Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́. — Королівно, ясна панно, тяжко буде вам дивитись, як мене ховати будуть простим звичаєм, непишно (Леся Українка); В обідню пору вдарили в дзвін по мертвому. (Саме сьогодні третій день Устинові, хоронити сьогодні) (А. Головко); Не вихваляти Цезаря прийшов я, А погребати (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. похоронити — похорони́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. похоронити — -роню, -рониш, док., перех. Те саме, що поховати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похоронити — ПОХОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., кого, що. Те саме, що похова́ти 1. Серце холоне, Як подумаю, що може Мене похоронять На чужині, – і ці думи Зо мною сховають!.. (Т. Шевченко); Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу... (М.  Словник української мови у 20 томах
4. похоронити — ПОХОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех. Те саме, що похова́ти 1. Серце холоне, Як подумаю, що може Мене похоронять На чужині, — і ці думи Зо мною сховають!.. (Шевч., II, 1963, 237); Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу… (Тарн., З дал.  Словник української мови в 11 томах