похоронний

ПОХОРО́ННИЙ, ПОХОВА́ЛЬНИЙ, ТРА́УРНИЙ, ПОГРЕБО́ВИЙ, ПОГРЕ́БНИЙ, ПОГРЕБА́ЛЬНИЙ заст. Поволечки ступають сиві коні, У возі похоронному йдучи (Д. Павличко); Згідно із скіфським поховальним обрядом кожний курган ставав родинною усипальницею (з журналу); Потім був траурний мітинг. Над могилою, над розкритою труною (А. Дімаров); Погребовий спів заводить віла (Леся Українка); Хай душі, що повні і смутку, і сліз, В погребную пісню зіллються (О. Олесь); Звеліли (партизани) просунути під труни довгі погребальні рушники і підняли свої гвинтівки (І. Микитенко). — Пор. по́хорон.

Значення в інших словниках

1. похоронний — похоро́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. похоронний — Поховальний, погребний, сов. погрібальний; (спів) сумний, жалобний.  Словник синонімів Караванського
3. похоронний — -а, -е. 1》 Стос. до похорону; поховальний, погребальний. || Признач. для похорону. || Який здійснює, організує похорон. Похоронне бюро. || Такий, як на похороні; сумний. || Який містить офіційне повідомлення про чиюсь смерть, загибель. 2》 у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. похоронний — ПОХОРО́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до похорону; поховальний, погребальний. Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (А. Кримський); Страшним сном проходила перед Лесею похоронна процесія...  Словник української мови у 20 томах
5. похоронний — Похоро́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. похоронний — ПОХОРО́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до похорону; поховальний, погребальний. Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. похоронний — Похоронни́й, -а́, -е́ Похоронный; траурный. І Божий світ сукном похоронним окрився. К. МХ. 35.  Словник української мови Грінченка