похоронний
ПОХОРО́ННИЙ, а, е.
1. Стос. до похорону; поховальний, погребальний.
Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (А. Кримський);
Страшним сном проходила перед Лесею похоронна процесія, попереду якої робітники і студенти несли труну з тілом замученого товариша (М. Олійник);
// Признач. для похорону.
Серед глиняного посуду в похоронному інвентарі сарматів значне місце належить імпортним червоноглиняним посудинам (з наук. літ.);
// Який здійснює, організує похорон.
Катерина піде замовити в похороннім закладі труну і все інше (Ірина Вільде);
Похоронна команда прибирала побитих, зносячи їх до нової братської могили (В. Кучер);
Похоронне бюро;
// Такий, як на похороні; сумний.
Так, Стасику, так, пан навчитель дуже нещасний, але від чого – тобі ще рано знати .. Я чую, що в мене похоронне лице (М. Коцюбинський);
У цеху Провора побачив сумні обличчя товаришів. Панувала незвична, похоронна тиша. Токар зрозумів, що сталося нещастя (О. Донченко);
// Який містить офіційне повідомлення про чиюсь смерть, загибель.
Посланнями чорної смерті приходили матерям і сестрам, дружинам і донькам похоронні сповіщення (В. Логвиненко).
2. у знач. ім. похоро́нна, ної, ж., розм. Офіційне сповіщення про чиюсь смерть, загибель, надіслане з військової частини.
Це була похоронна... Військова частина повідомляла Івана Федоровича Жулая про те, що в боях під Москвою загинули в один день обидва його сини (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)