починання

ПОЧИ́Н (перший крок у якій-небудь справі, який хтось здійснює), ПОЧИНА́ННЯ, ІНІЦІАТИ́ВА. Сьогодні сяйвом аметистів сіяє Кам'янка й Тульчин: в гарячій змозі декабристів і твій (Пушкіна) гарячий був почин (П. Тичина); Він поклявся собі бути гідним уваги і довір'я, чесно допомагати новому голові в його сміливих починаннях (М. Чабанівський); На фотографічній картці, яку мені довелося побачити пізніше, він сфотографований з своїми товаришами, які підтримали його ініціативу (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. починання — почина́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. починання — див. початок  Словник синонімів Вусика
3. починання — -я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). || Захід, що викликає загальне схвалення й наслідування; ініціатива.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. починання — ПОЧИНА́ННЯ, я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). Віки говорять .. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє, Яке проймає кожну мисль, і мить, І починання кожне всемогутнє (М.  Словник української мови у 20 томах
5. починання — Почина́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. починання — ПОЧИНА́ННЯ, я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). Віки говорять.. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє, Яке проймає кожну мисль, і мить, І починання кожне всемогутнє (Бажан, Роки...  Словник української мови в 11 томах
7. починання — Почина́ння, -ня с. Начинаніе. К. ЦН. 241.  Словник української мови Грінченка