Значення в інших словниках
-
починання —
почина́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
починання —
-я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). || Захід, що викликає загальне схвалення й наслідування; ініціатива.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
починання —
ПОЧИНА́ННЯ, я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). Віки говорять .. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє, Яке проймає кожну мисль, і мить, І починання кожне всемогутнє (М.
Словник української мови у 20 томах
-
починання —
ПОЧИ́Н (перший крок у якій-небудь справі, який хтось здійснює), ПОЧИНА́ННЯ, ІНІЦІАТИ́ВА. Сьогодні сяйвом аметистів сіяє Кам'янка й Тульчин: в гарячій змозі декабристів і твій (Пушкіна) гарячий був почин (П.
Словник синонімів української мови
-
починання —
Почина́ння, -ння, -нню, в -нні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
починання —
ПОЧИНА́ННЯ, я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). Віки говорять.. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє, Яке проймає кожну мисль, і мить, І починання кожне всемогутнє (Бажан, Роки...
Словник української мови в 11 томах
-
починання —
Почина́ння, -ня с. Начинаніе. К. ЦН. 241.
Словник української мови Грінченка