почубитися

БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм., ЧУБА́РИТИСЯ рідко (битися, хапаючи один одного за чуби, волосся, а також битися взагалі). — Док.: поби́тися, поску́бтися, почу́битися. Декотрі хлопці почали битись. Піднявся шум та галас (І. Нечуй-Левицький); Як розлючена кішка, він кинувся до Тимка і схопив за комір кожуха. — Ану годі, вояки! — суворо прикрикнула Любов Іванівна. — Чого скубетесь..! (Ю. Збанацький); Дітвора почала тузатись (А. Свидницький); Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились; Товкличь кулаччям по зубах (І. Котляревський); Село ходило війною на село, вулиця билася навкулачки з вулицею, сусід чубився з ненависником-сусідом, але потім усе закінчувалося миром або людським судом (Д. Прилюк). — Пор. 1. боро́тися.

Значення в інших словниках

1. почубитися — почу́битися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. почубитися — -блюся, -бишся; мн. почубляться; док., розм. 1》 Док. до чубитися. 2》 Чубитися якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почубитися — ПОЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. почу́бляться; док., розм. 1. Док. до чу́битися. [Конон:] А бува, що і вкрадуть [на ярмарку] гроші; бува, що сп'яну почубляться і бебехи один другому надсадять (М. Кропивницький). 2. Чубитися якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. почубитися — ПОЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. почу́бляться; док., розм. 1. Док. до чу́битися. [Конон:] А бува, що і вкрадуть [на ярмарку] гроші; бува, що сп’яну почубляться і бебехи один другому надсадять (Кроп., III, 1959, 210). 2. Чубитися якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
5. почубитися — Почубитися, -блюся, -бишся гл. Дать потасовку другъ другу. Підпиті ґазди нераз добре почубилися. МУЕ. III. 58.  Словник української мови Грінченка