почубитися

ПОЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. почу́бляться; док., розм.

1. Док. до чу́битися.

[Конон:] А бува, що і вкрадуть [на ярмарку] гроші; бува, що сп’яну почубляться і бебехи один другому надсадять (Кроп., III, 1959, 210).

2. Чубитися якийсь час.

— Я думала, почубляться [півні] — та й перестануть (Мирний, І, 1954, 237);

І я тої думки, товариші, — нехай почубляться [німці й мадяри] (Довж., І, 1958, 367).

Значення в інших словниках

1. почубитися — почу́битися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. почубитися — -блюся, -бишся; мн. почубляться; док., розм. 1》 Док. до чубитися. 2》 Чубитися якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почубитися — ПОЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. почу́бляться; док., розм. 1. Док. до чу́битися. [Конон:] А бува, що і вкрадуть [на ярмарку] гроші; бува, що сп'яну почубляться і бебехи один другому надсадять (М. Кропивницький). 2. Чубитися якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. почубитися — БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. почубитися — Почубитися, -блюся, -бишся гл. Дать потасовку другъ другу. Підпиті ґазди нераз добре почубилися. МУЕ. III. 58.  Словник української мови Грінченка