поширений

ПОПУЛЯ́РНИЙ (який здобув загальне визнання, схвалення, набув великого поширення серед населення тощо), ВИ́ЗНАНИЙ, МО́ДНИЙ, ПОШИ́РЕНИЙ, ШИРОКОВІДО́МИЙ (який часто трапляється, використовується тощо у певному суспільстві, середовищі). В калейдоскопі газетного кіоску завчено посміхались популярні артисти (В. Дрозд); Івашко артистично переповідав популярний на південних залізницях анекдот (Я. Качура); Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Ю. Яновський); (Вівдя:) Шкода, голубко, що ви не чули, як моя Стехванія співа модних пісень (М. Кропивницький); Літературне походження багатьох з них (пісень) безперечне; в окремих випадках ми знаємо й імена авторів слів та музики пісень, поширених у народі і записаних як народні (М. Рильський); Сова (артист) вже широковідомий "ас" гумору, він здобуває визнання.. глядача (з журналу).

Значення в інших словниках

1. поширений — поши́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поширений — Розширений; (жарт) широко відомий, популярний, розповсюджений; п! МОДНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. поширений — [поширеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. поширений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поширити 1). 2》 у знач. прикм. Який часто трапляється, широко відомий, популярний. || Наявний у великій кількості, представлений великою кількістю. 3》 у знач. прикм. Розширений, більший обсягом, розміром, ніж звичайно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поширений — ПОШИ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поши́рити 1. Осередній дворик .. оточений будовою з галереєю під аркадами, що поширена посередині виступом рундука і ложею (великою нішею) (Леся Українка). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
6. поширений — Поши́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поширений — ПОШИ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поши́рити 1. Осередній дворик.. оточений будовою з галереєю під аркадами, що поширена посередині виступом рундука і ложею (великою нішею) (Л. Укр., III, 1952, 346). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах