працелюбний
ПРАЦЬОВИ́ТИЙ (який сумлінно ставиться до праці, добре працює), ПРАЦЕЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮБИ́ВИЙ рідше, ТРУДІВЛИ́ВИЙ розм., ТРУДОВИ́ТИЙ розм., ТРУДЯ́ЩИЙ розм., ТРУДОВИ́Й розм., РОБОТЯ́ЩИЙ розм., РОБО́ЧИЙ розм. рідше, БЕРУЧКИ́Й розм., БЕРУ́ЧИЙ розм. рідше, ТОВКУ́ЩИЙ розм., РОБІ́ТНИЙ заст., РОБУ́ЧИЙ діал. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); Від найдавніших часів славиться Україна красою природи, своїм працелюбним і героїчним народом (з журналу); Таким чесним і трудолюбним натурам, як Морачевська, хотілося дати народові знань більше, ніж потрібно за програмою (П. Тичина); У Лютенці.. хлопці і дівчата на батьковій шиї не сидять.. Пречудесна молодь, трудолюбива (О. Ковінька); Якщо ти не зібрав добра — Срібла-золота два відра, — Тільки рід зростив трудівливий — Ти щасливий! (В. Бичко); Василь людина наполеглива, трудовита (О. Копиленко); Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та тихий до того, Та ласкавий (Т. Шевченко); Грай, бандуро! Згадай командира Олександра Яковича, увесь рід його трудовий, усіх його знайомих по шаблі й по коню! (П. Панч); Робочий та ворушкий зроду, він не любив байдикувати та походеньки справляти (І. Нечуй-Левицький); В ділі Шкурупій був гарячий, беручкий, умів постояти за справедливість (Ю. Бедзик); — І не вчив би його, сякого-такого хлопця, коли ж воно таке до всього зарадне, таке беруче — на що не гляне, те й зробить (С. Васильченко); Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець); Ґаздиня не проти весілля, бо хлопець гарний і здоровий, робітний і розумний (казка); Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський). — Пор. 1. охо́чий.
Словник синонімів української мови