привілля

ВО́ЛЯ (відсутність у когось обмежень у чому-небудь), СВОБО́ДА, ПРИВІ́ЛЛЯ (ПРИЗВІ́ЛЛЯ рідше) підсил., РОЗДО́ЛЛЯ підсил. розм. Тут він .. скочив у картоплю, побіг-побіг через город, радий, що опинився на волі (Є. Гуцало); — Треба розрізняти свободу і псевдосвободу. Для одного тільки й існує що свобода розбещеності, гультяйства, для іншого ж... (О. Гончар); Кішки гризуться — мишам привілля (прислів'я); Скрізь розкіш та призвілля (П. Грабовський); Якраз отут і дременемо! Нам у пущі роздолля! (П. Загребельний).

ПРО́СТІР (вільна, велика частина земної, водної поверхні або повітря), ПРО́СТОРІНЬ, ШИРОЧІ́НЬ, ШИРИНА́ рідше, РО́ЗМАХ, РОЗЛО́ГИ, О́БШИР, ШИР рідше, РО́ЗШИР рідше, ДОЗВІ́ЛЛЯ розм., ПРОСТО́РИЩЕ розм., ПРИВІ́ЛЛЯ (ПРИЗВІ́ЛЛЯ) перев. поет., ПРОСТО́РА діал. Розгорнулись розкидані в безладді на широкому просторі горби, пригорки, сугорби, розлогі переярки (І. Нечуй-Левицький); "Хелло!" — десь далеко на безмовній лінії свистав шугастий вітер.., кілька секунд необжитий, незалюднений простір над північною півкулею давав їй знати про себе (О. Забужко); — Дивлюсь оце, пане, на небо, .. і мені страшно стає від тої безмежної просторіні (Вал. Шевчук); Машина мчить краєм степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку і скелю крейсера, що видніє в сліпучій далечі (О. Гончар); Він сам не пам'ятає, коли і як та чудова краса очарувала його своєю безмірною глибиною, безкраєю шириною (Панас Мирний); Після карпатських пейзажів, де стиснуті шапки гір зменшують віддаль неба од землі, вражає і розмах засніженої рівнини, і голуба височінь (М. Стельмах); Треба землі, і то конче треба. А де ж її узяти? ..А ці розлоги, що розкинулись ген-ген за горами та долинами, скільки оком захопиш! ..Адже то панське!.. (М. Коцюбинський); Дороги відкривали нам нові й нові обшири землі (А. Хорунжий); Солону шир морів в жадобі й марнім сні Три роки пінив він і напинав вітрила (переклад М. Зерова); Я довго так її шукав На розширі полів (А. Малишко); Краще йди в темний гай, у зелений розмай, Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй, — Може, там його вітром розмає (Леся Українка); Ми піднялися вгору ще — і світлою долиною відкрилося просторище (О. Упеник); Привілля озерних незайманих вод, І хащі лісів у осіннім полоні... (І. Нехода); За річкою — широка простора зелених плавнів, засипана вся південним промінням (М. Коцюбинський). — Пор. безме́жжя.

Значення в інших словниках

1. привілля — приві́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. привілля — див. далечінь; простір  Словник синонімів Вусика
3. привілля — [приев’іл':а] -л':а  Орфоепічний словник української мови
4. привілля — -я, с. 1》 Широке, просторе місце, безмежний простір. || Велика кількість трави, води, чистого повітря і т. ін. 2》 перен. Повна воля, відсутність будь-яких обмежень, вільне життя. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. привілля — Довілля, простір, просторінь, просторість, простора, просторище, розліг, розлоги, розложисько, обшир, увілля, воля  Словник чужослів Павло Штепа
6. привілля — ПРИВІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Широке, просторе місце, безмежний простір. [Василь:] Птицею помчиш нас через гори, яри та байраки на просторі степи, на широке привілля...  Словник української мови у 20 томах
7. привілля — Приві́лля, -лля, -ллю, в -ллі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. привілля — ПРИВІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Широке, просторе місце, безмежний простір. [Василь:] Птицею помчиш нас через гори, яри та байраки на просторі степи, на широке привілля… А там, коню, — уберу я тебе у золоту збрую (Мирний, V, 1955, 112)...  Словник української мови в 11 томах
9. привілля — Привілля, -ля с. 1) Приволье, раздолье. На вовків там привілля, — все пущі, а людей нема. Лебед. у. 2) Достатокъ. Нема привілля ніякого у його, як же за його йти. Н. Вол. у. 3) бути за привіллям. Быть въ уютномъ удобномъ мѣстѣ. Був за привіллям у вас і я, і коні. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка