приглухий

ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О. Довженко); У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (П. Загребельний); Проповідник, старий Вінцентій, ..чоловік предобродушний і приглухий (І. Франко); Як людина, що звикла говорити з туговухим чи під великий шум, поранений нерозмірено голосно відповів (А. Головко); Не показна вона з себе, кирпатенька і трошки глухенька (Ганна Барвінок); При столі.. сидять: старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, їх син Готліб і невістка Луїза (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. приглухий — при́глухий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приглухий — -а, -е. Те саме, що глухуватий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приглухий — ПРИ́ГЛУХИЙ, а, е. Те саме, що глухува́тий 1. Проповідник, старий Вінцентій, .. чоловік предобродушний і приглухий (І. Франко); Павло Григорович Чкалов, після тридцяти років роботи в затоні, як і багато казанярів – “глухар”, приглухий – від безнастанного грюкання всередині казанів (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
4. приглухий — ПРИ́ГЛУХИЙ, а, е. Те саме, що глухува́тий 1. Проповідник, старий Вінцентій, ..чоловік предобродушний і приглухий (Фр., IV, 1950, 256); Павло Григорович Чка-лов, після тридцяти років роботи в затоні...  Словник української мови в 11 томах