пригноблений
ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Ле); Помітивши пригнічений настрій хлопця, батько намагався його розвеселити (С. Добровольський); Настрій на дарабі стає пригноблений. Оба керманичі похмурі, і ми, пасажири, вже боїмося їх зачіпати (Г. Хоткевич); Орест гнітився від приголомшливого чуття (О. Досвітній); З гнітливими думками стояла Єлька край шляху.., почувала, що життя знову заганяє її в глухий кут (О. Гончар); Пригнітливі думки мучили мене (С. Васильченко).
ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил. Лукія вийшла з їдальні пригнічена, з розпачем у серці (О. Донченко); — У вас дещо пригнічений вигляд, гауптмане, — з прихильною усмішкою на блідих устах промовив .. генерал (Ю. Бедзик); Кождий чувся якось немов придавлений (І. Франко); Вона лежала так тихо, пригноблена, розтоптана, і розуміла лиш одно, що вона одинока (М. Коцюбинський); Стояли над трупом пониклі й приголомшені (А. Головко); — Таки-єм добрий-добрий, як молоко, — говорив Гриць, входячи до хати, але його прибитий вигляд не показував зовсім молочного настрою (Лесь Мартович); Стомився я.. без сил, на півдороги, Украй побитий думами, стою (П. Грабовський); О Господи! Дай мені хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну! (Т. Шевченко).
ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є. Сверстюк); Кров гнобленого класу закипіла в його жилах (Ю. Яновський); Неначе з усього світу зійшлися такі ж, як і він сам, гнані й безправні (О. Гончар); Прибитому й пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Н. Кобринська). — Пор. 1. підневі́льний.
ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ (який перебуває в неволі, під чиїмсь гнітом тощо), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, КАБА́ЛЬНИЙ заст.; ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, УЯ́РМЛЕНИЙ (якого хтось поневолив). Була б доля Федоровича схожою на долю всіх підневільних, згорьованих робітників (Ю. Збанацький); Є ціла категорія чоловіків, які через психічні властивості свої можуть бажати тільки жінок невільних (В. Підмогильний); (Олізар:) Гляньте: вже в потухлих очах під'яремних людей загорається гордий огонь волі (С. Васильченко); Кабальний селянин; Син поневоленої України, засланий на древню землю казахів, .. терзався (Т. Шевченко) їхнім горем, горем знедолених, гнаних (з газети); — Ми раді допомогти богатиреві, що уярмленому народові здобуватиме волю (А. Шиян). — Пор. 1. пригно́блений.
Словник синонімів української мови