пригноблений
ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до пригноби́ти.
Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Г. Хоткевич);
Соломон замовк і посірів. Він довго мовчав, пригноблений, дивлячись на гранату (І. Багряний).
2. у знач. прикм. Якого пригноблюють (у 1 знач.).
Не задля соболів, не для казни подався на Москву небіжчик батько! Чужим панам служити в ріднім краю він не хотів, волів вже на чужині служити рідній вірі, помагати хоч здалека пригнобленим братам, єднаючи для них цареву ласку (Леся Українка);
Як це могло поєднуватися в тих самих людях і ким поєднувалося? Невже все султаном, невже він винен був у всьому довкруж, а не тільки в нещастях пригноблених народів і в її [Роксолани] власних нещастях? (П. Загребельний);
// у знач. ім. пригно́блені, них, мн. Люди, яких пригноблюють (у 1 знач.).
А тоді почали вибухати ще частіш повстання. Як вітер, літав юнак по селах та підіймав пригноблених, і пригноблені тягнулися з усіх усюд до нього, і лилася цебрами ворожа кров (М. Хвильовий);
Інтелігент живе мораллю та привичками, що дістав у спадщину від дідів-гнобителів. Інтелект же пристосовує до пригноблених. Від того розірваність і брехливість з собою (В. Винниченко);
Вибуяють творчі сили Тараса і, вирвавшись з кріпацтва, ще гостріше відчувши себе сином свого народу, що увібрав його бунтарство, закликатиме він пригноблених на боротьбу за соціальну і національну рівність (С. Васильченко).
3. у знач. прикм. Похилений, згорблений.
І очі ті, і постаті ті, – тільки, очі журніші та постаті пригнобленіші... (Остап Вишня);
// Який не розвивається; кволий.
Серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений барвінок (В. Еллан-Блакитний).
4. у знач. прикм., перен. Охоплений важкими, болісними почуттями.
Вона лежала так тихо, пригноблена, розтоптана, і розуміла лиш одно, що вона одинока (М. Коцюбинський);
Іцко смутно всміхнувся, схилив голову вниз та й зажурився. Він увесь був якийсь пригноблений (А. Кримський);
// Важкий, гнітючий (про настрій, почуття).
Настрій на дарабі стає пригноблений. Оба керманичі похмурі, і ми, пасажири, вже боїмося їх зачіпати (Г. Хоткевич);
– Диякон батуринців знає, як батько своїх дітей. Здалеку відчуває їх пригноблений настрій (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)