приголовач

УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Ніщо не говорило про те, що тут хтось мешкає, бо на ліжках не видно було навіть подушок в узголів'ї (П. Загребельний); Заснув раптово.. Всю ніч сиділа в наголів'ї мати І погляду не зводила сестра (А. Малишко); Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов'я її (М. Зеров); Здавалося Андрієві, що як сіла вона звечора біля приголовача, то так і просиділа до ранку (Панас Мирний); Свічка блимала на столику в головах (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. приголовач — приголо́вач іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. приголовач — -а, ч., діал. 1》 Приголів'я. 2》 Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приголовач — ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Приголів'я. Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (В.  Словник української мови у 20 томах
4. приголовач — ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Приголів’я. Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (Минко, Вибр.  Словник української мови в 11 томах