приголовач

ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал.

1. Приголів’я.

Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (Минко, Вибр., 1952, 8);

Над ними стояв стражник й шурхав рукою під приголовач (Панч, Синів.., 1959, 57).

2. Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку.

Заходячи в двері, чоловік трошки пригнувся, хоч приголовач одвірків був дуже високий (Ле, Право.., 1957, 223).

Значення в інших словниках

1. приголовач — приголо́вач іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. приголовач — -а, ч., діал. 1》 Приголів'я. 2》 Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приголовач — ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Приголів'я. Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (В.  Словник української мови у 20 томах
4. приголовач — УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього).  Словник синонімів української мови