1. Словник української мови в 11 томах

приголовач

ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал.

1. Приголів’я.

Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (Минко, Вибр., 1952, 8);

Над ними стояв стражник й шурхав рукою під приголовач (Панч, Синів.., 1959, 57).

2. Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку.

Заходячи в двері, чоловік трошки пригнувся, хоч приголовач одвірків був дуже високий (Ле, Право.., 1957, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приголовач — приголо́вач іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. приголовач — -а, ч., діал. 1》 Приголів'я. 2》 Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приголовач — ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Приголів'я. Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (В. Словник української мови у 20 томах
  4. приголовач — УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Словник синонімів української мови