приголовач
ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал.
1. Приголів'я.
Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (В. Минко);
Над ними стояв стражник й шурхав рукою під приголовач (П. Панч).
2. Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку.
Заходячи в двері, чоловік трошки пригнувся, хоч приголовач одвірків був дуже високий (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приголовач — приголо́вач іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- приголовач — -а, ч., діал. 1》 Приголів'я. 2》 Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приголовач — УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Словник синонімів української мови
- приголовач — ПРИГОЛО́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Приголів’я. Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (Минко, Вибр. Словник української мови в 11 томах