пригощання

ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина); Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть (шинкарка) (Ганна Барвінок); — А коли я не з жадним інтересом, а так вільно, до доброго сусіда з почесним приходжу? (І. Франко). — Пор. 1. частува́ти.

Значення в інших словниках

1. пригощання — пригоща́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пригощання — -я, с. Дія за знач. пригощати. || Те, чим пригощають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригощання — ПРИГОЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пригоща́ти. – Ми, Сашо, ненадовго, – знаючи доброту Кичатої, прямо з порога застеріг її від пригощань Микола (В. Логвиненко); // Те, чим пригощають.  Словник української мови у 20 томах
4. пригощання — ПРИГОЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пригоща́ти. — Ми, Сашо, ненадовго, — знаючи доброту Кичатої, прямо з порога застеріг її від пригощань Микола (Логв., Літа.., 1960, 10); // Те, чим пригощають.  Словник української мови в 11 томах