прикурити
ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти. Стежив (Махтей), як комнезамівці й активісти скручували цигарки, припалювали їх, сповнюючи кімнату їдким махорочним димом (А. Шиян); Присвічує (Круп'як) цигарку в руках (М. Стельмах); Міліціонери трималися перед Рибалком, як рівні, сиділи й курили з ним, прикурюючи від одного сірника (І. Багряний).
Словник синонімів української мови