прикурити —
прикури́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
прикурити —
див. прикурювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прикурити —
дава́ти / да́ти прикури́ти кому і без додатка. 1. Сварити, гостро критикувати кого-небудь; не поступатися кому-небудь у чомусь, зміцнювати свій вплив на когось. — А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже .. дає прикурити Перегуді (В.
Фразеологічний словник української мови
прикурити —
ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти.
Словник синонімів української мови
прикурити —
ПРИКУРИ́ТИ див. прику́рювати.
Словник української мови в 11 томах