прим'ятина

I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. (відбиток людської ноги на якійсь поверхні); ПОТЬО́К, ХВІСТ, ШЛЕЙФ (перев. чого, який — смуга на якійсь поверхні, в повітрі, на воді від руху чого-небудь). Гризельда дивилась, чи не зосталось де на мулі слідів од людських ніг (І. Нечуй-Левицький); На снігу добре відбився слід його (вовка) лап. Відбитки були завбільшки з долоню (О. Донченко); Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (О. Гончар); Піт зоставляв чорні потьоки на його старому виду (Панас Мирний); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. прим'ятина — прим'я́тина іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прим'ятина — див. ум'ятина; яма  Словник синонімів Вусика
3. прим'ятина — -и, ж., розм. Прим'яте місце на чому-небудь, слід, заглибина від удару і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прим'ятина — ПРИМ'Я́ТИНА, и, ж., розм. Прим'яте місце на чому-небудь, слід, заглибина від удару і т. ін. Мій винищувач. Я пригадав кожну подряпину на його фюзеляжі, кожну прим'ятину, масляну пляму (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах