припирати
ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИТИКА́ТИ розм.; УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (одним кінцем, краєм або до якоїсь опори); ПРИТО́ВКУВАТИ розм. (поштовхами); ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ розм. (до себе, ніжно, пестячи). — Док.: прити́снути, притули́ти, пригорну́ти, припе́рти, припну́ти, приплю́щити, приплю́снути, причави́ти, прищу́лити, приткну́ти, упе́рти (впе́рти), притовкти́, приголу́бити. Він притискав до себе ліктем її руку (Леся Українка); Олександра Олексіївна стоїть розгублена, притискуючи до грудей папку (Я. Баш); Де ти, Мавко, гуцулятко, Немовлятко, янголятко В лісі темному знайшла? Пригорнула, притулила, Груди матері відкрила (О. Олесь); Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Первомайський); — Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо.. І ніжно горнула (мати) до себе маленьке тільце (А. Головко); Він віддихався, уймив палицю в обі руці ціпко, припер долішній кінець до землі та й увалив на неї всю ваготу свого тіла (Лесь Мартович); А як припнеш пужалном віжки, ляжеш уздовж гарби, як каната руками вхопишся та й попливеш... (І. Микитенко); Приплющити до хліба кружальце ковбаси; Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (І. Ле); Всі один по другім притикали ухо до смереки, а послухавши довшу або коротшу хвилю, потверджували, що "славно бестія грає" (І. Франко); Упер (Піддубний) в боки здоровенні, порослі ріденьким волоссям кулаки (В. Собко); Воєвода з слугою узялися за зброю, З патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (С. Голованівський); Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку (Ю. Збанацький).
ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.: приму́сити, зму́сити, ви́мусити, приси́лувати, уси́лувати (вси́лувати) діал. принево́лити, прикрути́ти, припе́рти, заста́вити. Він мене примушував вступати в поєдинки з румунськими школярами (Р. Андріяшик); — Чого ходиш чорна! — гримала Маланка на Гафійку і змушувала її мало не щодня міняти сорочку (М. Коцюбинський); — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Лесь Мартович); Поглядає (Палажка) на вулицю, і рада ж то, раденька, що її ніхто не силує до роботи (О. Стороженко); Якось хлопці присилували Крицяка поставити сулію сливовиці за двійко нащадків (Р. Андріяшик); (Товкач:) Як схочу, то буду робити, а ні, то війт мене не всилує (І. Франко); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко); — Навіщо збуватись так швидко своєї дитини та неволити її заміж? (Л. Яновська); — На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (І. Ле); Замість науки дяк заставляє Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний).
ПРИСТАВЛЯ́ТИ (ставити щось дуже близько, впритул до чого-небудь), ПІДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) розм., ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ПРИПИРА́ТИ діал.; ПРИЛАДНО́ВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ) (зручно, надійно). — Док.: приста́вити, підста́вити, притули́ти, пристанови́ти, припе́рти, приладна́ти. Налила (Харитя) в горщик води і приставила його до вогню (М. Коцюбинський); — Омельку! — гукнув він до наймита.. — Підставляй, Омельку, стола! (Ю. Смолич); Високий, худий прислужник пер в двері м'яке, велике крісло.. З грюком пересадив через поріг і поволік у куток, де й притулив до стіни (М. Коцюбинський); Чорнобривцю, цвіту папороті, терличу та усього по пучечці всипала (бабуся) в кашник та й пристановила до вогню (Г. Квітка-Основ'яненко); Микула скинув з плеча самопал і припер його до стіни печери (О. Маковей); З саду вийшов з довгою драбиною в руках садівник, він приладнав її до білосніжної колони і, вгинаючи щаблі, важко поліз угору (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови