приплав

ПРИ́СТАНЬ (спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден і т. ін.), ПРИ́ПЛАВ розм.; ПРИЧА́Л, ПРИ́ШИБ діал. (місце причалювання і стоянки суден); ДЕБАРКАДЕР (плавуча); ПРИМІ́СТ (для порома). Походжаючи під осокорами, знічев'я озирала пристань: звичайний річковий причал, яких багато на Дніпрі, притулився в очеретах (О. Гончар); В імлі не можна Було дійти до приплаву ніяк, На мілину не трапивши лукаву (М. Рильський); Вночі вони переправлялися через невідому ріку. Старий човен, знайдений італійцем у пришибі, ..крутився в пінявих коловоротах води (П. Загребельний); Робітники сиділи на дебаркадері, а біля стапелів — човни оточували корабель, який ще тільки обшивався залізом (І. Драч); Піщаний берег Дніпра.. В глибині рибальський курінь і неводи, ближче приміст до порома (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. приплав — при́плав іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. приплав — -у, ч., рідко. Те саме, що пристань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приплав — ПРИ́ПЛАВ, у, ч., розм. Те саме, що при́стань. Ми були Під самим Києвом, та капітан Велів спинитись, бо в імлі не можна Було дійти до приплаву ніяк, На мілину не трапивши лукаву (М.  Словник української мови у 20 томах
4. приплав — ПРИ́ПЛАВ, у, ч., рідко. Те саме, що при́стань. Ми були Під самим Києвом, та капітан Велів спинитись, бо в імлі не можна Було дійти до приплаву ніяк, На мілину не трапивши лукаву (Рильський, І, 1956, 242)...  Словник української мови в 11 томах