припудити

ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́ розм.; ПРИТЯГТИ́ (ПРИТЯГНУ́ТИ), ПРИПЕ́РТИ розм., ПРИТИ́РИТИ розм., ПРИТАРАБА́НИТИ розм., ПРИТАСКА́ТИ розм., ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. — Недок.: прино́сити, приноша́ти заст. зано́сити, надно́сити, притяга́ти (притя́гувати), прита́скувати. Принесли якийсь пакет, запечатаний сургучем (І. Багряний); (Перелесник:) Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Леся Українка); — Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (О. Кобилянська); Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб); В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків, які вони, приперши із самих Криничок, збиралися тепер пекти собі на вечерю (О. Гончар); За тиждень рейдування по окрузі Кирило встиг звершити чимало славних справ — щонайперше притарабанив хуру продуктів для словаків (І. Головченко і О. Мусієнко); Мій лицар метнувся скоро, Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (І. Манжура); Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Словник Б. Грінченка).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

припудити — припу́дити 1 дієслово доконаного виду принести щось важке діал. припу́дити 2 дієслово доконаного виду налякати діал. Орфографічний словник української мови
припудити — I -джу, -диш, док., перех., діал. Принести щось важке. II -джу, -диш, док., перех., діал. Налякати. Великий тлумачний словник сучасної мови
припудити — ПРИПУ́ДИТИ¹, джу, диш, док., що, діал. Принести щось важке; притягти. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Сл. Б. Грінченка). ПРИПУ́ДИТИ², джу, диш, док., кого, діал. Налякати. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
припудити — ПРИПУ́ДИТИ¹, джу, диш, док., перех., діал. Принести щось важке. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Сл. Гр.). ПРИПУ́ДИТИ², джу, диш, док., перех., діал. Налякати. Хлоп’я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п’ятами накивало (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
припудити — Припу́дити, -джу, -диш гл. 1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох. 2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало. Словник української мови Грінченка