припудити

припу́дити

I -джу, -диш, док., перех., діал.

Принести щось важке.

II -джу, -диш, док., перех., діал.

Налякати.

Значення в інших словниках

1. припудити — припу́дити 1 дієслово доконаного виду принести щось важке діал. припу́дити 2 дієслово доконаного виду налякати діал.  Орфографічний словник української мови
2. припудити — ПРИПУ́ДИТИ¹, джу, диш, док., що, діал. Принести щось важке; притягти. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Сл. Б. Грінченка). ПРИПУ́ДИТИ², джу, диш, док., кого, діал. Налякати. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. припудити — ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́ розм.; ПРИТЯГТИ́ (ПРИТЯГНУ́ТИ), ПРИПЕ́РТИ розм., ПРИТИ́РИТИ розм., ПРИТАРАБА́НИТИ розм., ПРИТАСКА́ТИ розм., ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
4. припудити — ПРИПУ́ДИТИ¹, джу, диш, док., перех., діал. Принести щось важке. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Сл. Гр.). ПРИПУ́ДИТИ², джу, диш, док., перех., діал. Налякати. Хлоп’я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п’ятами накивало (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. припудити — Припу́дити, -джу, -диш гл. 1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох. 2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало.  Словник української мови Грінченка