припіл

ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Автомонов); Набравши повний припіл грушок, пошкандибала стара сновида, натужно спираючись на сукуватого костура (І. Стеценко); Маля в приполу горне мати (М. Масло); Спадає росою (миро) І на шитії омети ризи дорогої (Т. Шевченко); -Вдосвіта, поки народ іще в дворі не заворушивсь, повз кошару йдучи, ягня — під заполу (А. Головко); Сукман шиється з фалдами (О. Воропай).

Значення в інших словниках

1. припіл — припі́л іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. припіл — -полу, ч., розм. Те саме, що пола. || перен. Край неба, лісу, поля і т. ін. Принести у приполі — народити дитину без офіційного шлюбу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припіл — ПРИПІ́Л, по́лу, ч., розм. Те саме, що пола́. Козаки саблями [шаблями] да наділками суходіл копали, Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (з думи); – Це той проклятий Рябко попорався!...  Словник української мови у 20 томах
4. припіл — принести́ в пелені́ (у припо́лі) кого, несхв. Народити позашлюбну дитину. Багачі своїми поглумками проходу не давали: — Дождалась? Ждала мати червінців таврійських, а дочка натомість байстря в пелені принесла! (О. Гончар); Офіцерик потім кудись завіявся..  Фразеологічний словник української мови
5. припіл — ПРИПІ́Л, по́лу, ч., розм. Те саме, що пола́. Козаки саблями [шаблями] да наділками суходіл копали, Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (Укр.. думи.., 1955, 29); — Це той проклятий Рябко попорався!...  Словник української мови в 11 томах
6. припіл — Припіл, -по́лу м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. У. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. І. 249.  Словник української мови Грінченка