приречений

ПРИРЕ́ЧЕНИЙ (якому загрожує неминуча смерть, велике лихо тощо), РОКО́ВАНИЙ поет. Бачив (Дорошенко) атомний лазарет, переповнений нещасними, приреченими людьми, що гинуть від білокрів'я (О. Гончар); В душі з безсилою люттю бився розпач від свідомості того, що він рокований на фізичне й духовне отупіння (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. приречений — прире́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приречений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до приректи. || приречено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Якому загрожує неминуча смерть. || Підвладний смерті. || Який усвідомлює неминучість близької смерті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приречений — ПРИРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приректи́. За всяку ціну розшукати сотника Северина Наливайка! Йому приречена смерть, це факт і божа воля (Іван Ле); * У порівн. Гнат уже з оброненою на груди головою стояв серед хати, мов приречений до страти (П.  Словник української мови у 20 томах
4. приречений — ПРИРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приректи́. За всяку ціну розшукати сотника Северина Наливайка! Йому приречена смерть, це факт і божа воля (Ле, Наливайко, 1957, 126); Потім усе пережите немов захлеснуло її — спогад про трагічне повстання...  Словник української мови в 11 томах