приречення

ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев. грізний, несприятливий для людини хід подій, якого не можна уникнути); ФОРТУ́НА розм. (перев. сприятлива для когось, щаслива). Прошу не нудьгувати, коли я перейду зараз до опису міста, що в ньому мені доля судила стати щільно до виробництва кінокартин (Ю. Яновський); Навіть той, хто в призначення вірить, Все ж трудитися мусить постійно (І. Франко); (Чернець:) У двоєдиній сутності твоїй з тобою ми брати не випадково: тут Божий перст, приречення святе (О. Левада); Було щось жорстоко-безглузде в цьому ударі судьби, життя його, таке стійке раніше, мовби похитнулося (О. Гончар); (Любов:) І я раз була щаслива, така щаслива... Нащо мені перебили се щастя... Ах, що я дурницю говорю? Хіба се можна перебити чи одвернути? Се фатум, се мойра! (Леся Українка); Хіба не казав їй нещодавно Мар'ян Поляруш, що в цьому році фортуна повернеться до хлібороба: буде він мати землю і в Криму, і на Дону, і в Сибіру, і в їхньому селі (М. Стельмах).

ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯ заст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯ діал.; ОБІ́Т книжн., ЗАВІ́Т рідше, ОБРІ́К заст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К (ЗАРО́К) розм. (перев. обіцянка не робити чого-небудь). Людина щира й пряма, Матвеєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (З. Тулуб); — Чи слова свого давнього не забули? — допитуються і Сердюк, і Сердючиха. — Ми не пани, слова свого не ламаємо (М. Стельмах); Обітницями не радуйся (прислів'я); Схвильований і радісний, ..він.. складав урочисто обіщання товариству на вірність (С. Васильченко); Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (І. Франко); (Лесь:) Ми справимо весілля. (Марилька:) Вже пізно, Лесю Юровичу, пізно. Бо я дала монашества обіт (Л. Забашта); — От що, — сказав він мнучись, — не забувай свого завіту: мене не стане — помолитися за мене! (Панас Мирний); — Благословить тебе Господь! — рече тоді чернець. — Якби ти хотів, ти міг би блудувати з більшою свободою, ніж ми і тії, що оброком обреклися (переклад М. Лукаша); Він тепер постився і дав зарік мовчати (М. Коцюбинський). — Пор. прися́га.

Значення в інших словниках

1. приречення — прире́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. приречення — -я, с. 1》 Стан за знач. приректи. 2》 Неминуча доля; фатум. 3》 зах. Обіцянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення нашого нелівого політикуму на неминучі компроміси в ім'я подальшої роботи парламенту цілком очевидне (з газ.). 2. Неминуча доля; фатум. І вони кинулися одне одному в обійми...  Словник української мови у 20 томах
4. приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів (Маркс, Капітал, т. І, кн.  Словник української мови в 11 томах