приречення

ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Стан за знач. приректи́.

Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 637).

2. Неминуча доля; фатум.

— Наші вороги кажуть: людство загине від пустелі.. Земля стане царством засухи — таке її фатальне приречення (Довж., II, 1959, 146);

Всього лише якась сотня днів німецької окупації, але вони обернулися на вічність для наших людей, здалися їм фатальним приреченням часу (Ле, Мої листи, 1945, 36);

[Чернець:] З тобою ми брати не випадково: тут божий перст, приречення святе (Лев., Драми.., 1967, 426).

3. зах. Обіцянка.

— Ну, нехай і так, — сказав вкінці Тугар Вовк, — прийду завтра на тоту вашу раду.. Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (Фр., VI, 1951, 27).

Значення в інших словниках

1. приречення — прире́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. приречення — -я, с. 1》 Стан за знач. приректи. 2》 Неминуча доля; фатум. 3》 зах. Обіцянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення нашого нелівого політикуму на неминучі компроміси в ім'я подальшої роботи парламенту цілком очевидне (з газ.). 2. Неминуча доля; фатум. І вони кинулися одне одному в обійми...  Словник української мови у 20 томах
4. приречення — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев.  Словник синонімів української мови