приречення
ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с.
1. Стан за знач. приректи́.
Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 637).
2. Неминуча доля; фатум.
— Наші вороги кажуть: людство загине від пустелі.. Земля стане царством засухи — таке її фатальне приречення (Довж., II, 1959, 146);
Всього лише якась сотня днів німецької окупації, але вони обернулися на вічність для наших людей, здалися їм фатальним приреченням часу (Ле, Мої листи, 1945, 36);
[Чернець:] З тобою ми брати не випадково: тут божий перст, приречення святе (Лев., Драми.., 1967, 426).
3. зах. Обіцянка.
— Ну, нехай і так, — сказав вкінці Тугар Вовк, — прийду завтра на тоту вашу раду.. Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (Фр., VI, 1951, 27).
Значення в інших словниках
- приречення — прире́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- приречення — -я, с. 1》 Стан за знач. приректи. 2》 Неминуча доля; фатум. 3》 зах. Обіцянка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення нашого нелівого політикуму на неминучі компроміси в ім'я подальшої роботи парламенту цілком очевидне (з газ.). 2. Неминуча доля; фатум. І вони кинулися одне одному в обійми... Словник української мови у 20 томах
- приречення — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев. Словник синонімів української мови