1. Словник української мови в 11 томах

приречено

ПРИРЕ́ЧЕНО. Присл. до прире́чений 3.

Жінка тяжко зітха, покірно, приречено, бо ж знає — крутої вдачі чоловік (Горд., Заробітчани, 1949, 28);

Дивлячись на їхні приречено зіщулені плечі, що ніби весь час чекають удару в спину, хлопець не почував, як поступово відтає й відтає в ньому ненависть до них (Гончар, II, 1959, 65);

Його погляд сполохано пробіг повз Олену, щось зблиснуло в очах і одразу ж погасло. Вони не прохали. Вони дивились приречено (Мушк., Серце.., 1962, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приречено — прире́чено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. приречено — Присл. до приречений 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приречено — ПРИРЕ́ЧЕНО. Присл. до прире́чений 3. Жінка тяжко зітха, покірно, приречено, бо ж знає – крутої вдачі чоловік (К. Гордієнко); Дивлячись на їхні приречено зіщулені плечі, що ніби весь час чекають удару в спину, хлопець не почуває... Словник української мови у 20 томах