приречення

Значення в інших словниках

1. приречення — прире́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення нашого нелівого політикуму на неминучі компроміси в ім'я подальшої роботи парламенту цілком очевидне (з газ.). 2. Неминуча доля; фатум. І вони кинулися одне одному в обійми... Словник української мови у 20 томах
3. приречення — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев. Словник синонімів української мови
4. приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах