приречення

ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Стан за знач. приректи́.

Приречення нашого нелівого політикуму на неминучі компроміси в ім'я подальшої роботи парламенту цілком очевидне (з газ.).

2. Неминуча доля; фатум.

І вони кинулися одне одному в обійми... Солдатські, братерські, півсерйозні, півіронічні обійми, з поляпуванням по спині, з грубими словечками, щоб прикрити ними те глибоке й щире сердечне зворушення, яке буває тільки у вояків, у друзів, приречених на смерть, про що вони (про приречення) добре знають (І. Багряний);

[Чернець:] З тобою ми брати не випадково: тут божий перст, приречення святе (О. Левада).

3. Обіцянка.

– Ну, нехай і так, – сказав вкінці Тугар Вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду .. Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. приречення — прире́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. приречення — -я, с. 1》 Стан за знач. приректи. 2》 Неминуча доля; фатум. 3》 зах. Обіцянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приречення — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев.  Словник синонімів української мови
4. приречення — ПРИРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. приректи́. Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів (Маркс, Капітал, т. І, кн.  Словник української мови в 11 томах