приречено

ПРИРЕ́ЧЕНО.

Присл. до прире́чений 3.

Жінка тяжко зітха, покірно, приречено, бо ж знає – крутої вдачі чоловік (К. Гордієнко);

Дивлячись на їхні приречено зіщулені плечі, що ніби весь час чекають удару в спину, хлопець не почуває, як поступово відтає й відтає в ньому ненависть до них (О. Гончар);

Його погляд сполохано пробіг повз Олену, щось зблиснуло в очах і одразу ж погасло. Вони не прохали. Вони дивились приречено (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. приречено — прире́чено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. приречено — Присл. до приречений 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приречено — ПРИРЕ́ЧЕНО. Присл. до прире́чений 3. Жінка тяжко зітха, покірно, приречено, бо ж знає — крутої вдачі чоловік (Горд., Заробітчани, 1949, 28); Дивлячись на їхні приречено зіщулені плечі, що ніби весь час чекають удару в спину, хлопець не почував...  Словник української мови в 11 томах