присвист

СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Збанацький); Коли ж трактори наближалися — жайворонячий щебет танув (Ю. Яновський); Згрібають діти каштановий лист І пісеньки наспівують своєї, Синиці передражнюючи свист (М. Рильський); Вони сміялись і плакали, київські солов'ї, вони захлинались пристрасним тьохканням (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. присвист — при́свист іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. присвист — -у, ч. 1》 Свист, яким супроводжують пісню, танець або якусь дію. 2》 Свистячий звук, що супроводжує голос, дихання, кашель, зітхання і т. ін. || Свистячий звук, призвук, утворюваний рухом повітря, тертям об який-небудь предмет і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присвист — ПРИ́СВИСТ, у, ч. 1. Свист, яким супроводжують пісню, танець або якусь дію. В цю пізню пору аж луна з виляском йшла від веселих музик із присвистом та притоптуванням закаблуків (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. присвист — ПРИ́СВИСТ, у, ч. 1. Свист, яким супроводжують пісню, танець або якусь дію. В цю пізню пору аж луна з виляском йшла від веселих музик із присвистом та притоптуванням закаблуків (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах