пристойно

НЕПОГА́НО (досить добре), НІВРО́КУ розм., НІЧО́ГО розм., НІЧОГЕ́НЬКО розм., НЕАБИ́ЯК розм., НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм.; ПРИСТО́ЙНО, ПІДХОДЯ́ЩЕ розм. (у відповідності до певних вимог, умов). — Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом? — Непогано (О. Гончар); Він (син) так нахиляється до мене.. і потішає, що йому добре живеться на світі. Просто сказати — таки нічого (М. Коцюбинський); — Нічогенько ярмаркується? — Часом з квасом, порою з водою, але якась копійчина перепадає (М. Стельмах); Син її вміє не тільки мугикати, а й співати неабияк (М. Стельмах); (Джонатан:) Хотів би він.. трохи підучитись, та грошей брак. А шкода, бо малює таки незгірше (Леся Українка); Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Ю. Шовкопляс); Ні, підходяще він почав главу свого роману (П. Дорошко). — Пор. 1. до́бре.

Значення в інших словниках

1. пристойно — присто́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пристойно — Присл. до пристойний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристойно — ПРИСТО́ЙНО. Присл. до присто́йний. [Панна:] Пане отамане! Накажіть отим своїм гайдамакам, щоб вони з панною поводилися пристойно! (С. Васильченко); Кімната власного будинку Трохима Корчака в одному з міст західних областей України.  Словник української мови у 20 томах
4. пристойно — ПРИСТО́ЙНО. Присл. до присто́йний. [Панна:] Пане отамане! Накажіть отим своїм гайдамакам, щоб вони з панною поводилися пристойно! (Вас., III, 1960, 188); Кімната власного будинку Трохима Корчака в одному з міст західних областей України.  Словник української мови в 11 томах
5. пристойно — Пристойно нар. Прилично. Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію. К. ЧР. 28.  Словник української мови Грінченка