притичина
ПРИГО́ДА (подія, що трапляється, зокрема, під час подорожі, часто пов'язана з ризиком, небезпекою тощо), ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПРИТИ́ЧИНА розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., заст., АВАНТЮ́РА (АВАНТУ́РА) заст.; ПОХОДЕ́НЬКИ розм. (п'яні пригоди). Чимало і пригод було в подорожах (М. Рильський); Брати гомоніли щиро, сердешно.. Згадували свої пригоди хлоп'ячі, своє мисливство й своє рибальство (І. Багряний); Була торік тут приключка страшна: Шубовснув (з моста в воду) пан один (Л. Глібов); — Ну, та й притичина мені трапилась цього вечора! (І. Нечуй-Левицький); Стрівся старець з Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась" (О. Стороженко); Часті неврожаї змушували здавна гірняків періодично шукати заробітків по долах; відси їх цікавість до новинок, до авантюр і смілих мандрівок (І. Франко); Доїхала я.. без жадних авантур і навіть без пересадок (Леся Українка); Почав (Довбня) розказувати Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок (Панас Мирний).
ПЕРЕШКО́ДА (те, що заважає здійсненню чогось), ПЕРЕ́ЧІПКА розм., ПРИТИ́ЧИНА розм., заст., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПІДСТА́ВА діал.; ЗАВА́ДА, ПЕРЕПО́НА, ЗАПО́НА діал., ПЕРЕМІ́ШКА діал. (те, що легше подолати); ГАЛЬМО́ (те, що затримує, сповільнює здійснення чогось); БАР'Є́Р, РОГА́ТКИ мн. (щось свідомо створене ким-небудь); ПІДНІ́ЖКА (щось несподіване, свідомо створене ким-небудь); ЗАКОВИ́КА розм., КАРЛЮ́ЧКА жарт. (щось незначне, але прикре). — Твоя щира до батьків прихильність Всі подолала завади, усі перешкоди (М. Зеров); Загони зумисне не пускали Кисіля і чинили йому в дорозі усякі притичини, щоб не допустити його до Богдана (І. Нечуй-Левицький); Всякі противності не те що не знеохочували його, а ще підбивали до боротьби та до праці (І. Франко); Ніякі накази й перепони тепер не спинять його (І. Ле); Козак, як вітер, гуляє без меж і запон (І. Ле); Завтра думка їхати, як ніякої перемішки не буде (Словник Б. Грінченка); Все життя наше завалене обставинами, перешкодами, бар'єрами (Ю. Бедзик); Обминати цензурні рогатки; Тим, хто ставить підніжку колективу, треба оголосити нещадну війну (з газети); Лишалася тільки одна заковика, як віднести документи у Валки? (В. Минко); — Хоч ми й гарно міркуємо, та єсть одна карлючка.. Є один чоловік такий, що може нам великої шкоди наробити (Б. Грінченко).
ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст.; ПЕРШОПРИЧИ́НА, КО́РІНЬ, ПЕРВОПРИЧИ́НА заст. (основна, головна); ВИНА́ розм. (причина перев. негативних явищ). На Великдень всі зібрались На тую долину, Щоб Якимової смерті Звідати причину (С. Руданський); Не питав (Начко) брата про мотиви цього кроку (І. Франко); Рече хоробрий маг: — Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе (А. Кримський); Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (з журналу); — Та, правду сказати, я й не видам за вас своєї дочки: є тому деяка притичина (І. Нечуй-Левицький); Такий причинок (образа самого губернатора) більше пояснює сувору розправу з Михайлом, ніж тая звада з інспектором (Олена Пчілка); Стали (війт і присяжні) коло одного вугла, шпортають, штуркають.. "Що за притока?" — гадаю собі (І. Франко); (Андрій:) А ти все-таки певне не маєш основи думати, щоб я відносився до тебе погано (Леся Українка); Ми ще багато чого не знаємо. Але я звик шукати першопричину насамперед в людях (В. Собко); Свій корінь-причину мають вдача людська і звички людські (Є. Гуцало); А почни розповідати.. про ліки, що вбивають ті бактерії — первопричину всіх хвороб,- обличчя стануть якимись дурнувато-хитрими, наче на них хто наклав маску (П. Колесник); Він, мабуть, поклав на мою дружину всю вину нашої зажуреності (О. Досвітній).
Словник синонімів української мови