прихитувати

ПОХИ́ТУВАТИ (хитати злегка або час від часу), ПОГО́ЙДУВАТИ, ВИХИ́ТУВАТИ розм.; КИВА́ТИ, ПРИХИ́ТУВАТИ розм. (ритмічно, перев. головою). Плечисті клени, посаджені ще за життя Дмитрового батька, зі смутком похитували оголеними вітами (О. Маркуш); Він погойдував на колінах Сергійка, тримав його гаряче тіло у своїх руках (В. Кучер); — Скільки ж труда вклали? — жалібно вихитував головою Йонька, оглядаючи розкішні валки скошеного сіна (Григорій Тютюнник); Прокинулись дерева всі од сна І жалібно кивали головою (Леся Українка); Стоїть Латка, ручки на животі склав, уже мовчить, тільки слухає та все зітхає та головою прихитує (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. прихитувати — прихи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прихитувати — -ую, -уєш, недок., розм. Хитанням (головою) супроводжувати яку-небудь дію; хитати (головою) час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прихитувати — ПРИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Хитанням (головою) супроводжувати яку-небудь дію; хитати (головою) час від часу. Стоїть Латка, ручки на животі склав, уже мовчить, тільки слухає та все зітхає та головою прихитує (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. прихитувати — ПРИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Хитанням (головою) супроводжувати яку-небудь дію; хитати (головою) час від часу. Стоїть Латка, ручки на животі склав, уже мовчить, тільки слухає та все зітхає та головою прихитув (Вас., II, 1959, 231).  Словник української мови в 11 томах