пробудження

ПРОБУ́ДЖЕННЯ, ПРО́КИД поет., ОБУ́ДА заст.; ПРОСО́ННЯ розм. (неповне). Раптове пробудження і подорож у передсвітанковій млі не припали до смаку дівчині (Л. Дмитерко); Вона сьогодні нібито зо сну Прокинулась, та радості немає У прокиді (М. Рильський); Всюди барви, всюди ласки Чарівничої весни; Всюди чується обуда Від німого забуття (М. Старицький); Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого, гіркого просоння (В. Кучер). — Пор. 1. прокида́тися.

Значення в інших словниках

1. пробудження — пробу́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пробудження — [проубуджеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. пробудження — -я, с. Дія і стан за знач. пробудити і пробудитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробудження — ПРОБУ́ДЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. пробуди́ти і пробуди́тися. Не хотілось, не було сил одігнати нісенітні, але такі привабливі марення, що з'являються на грані між сном і пробудженням (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. пробудження — ПРОБУ́ДЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. пробуди́ти і пробуди́тися. Сам талановитий письменник, він художньому слову надавав величезного виховного значення у пробудженні мас (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах