пробудження
ПРОБУ́ДЖЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. пробуди́ти і пробуди́тися.
Не хотілось, не було сил одігнати нісенітні, але такі привабливі марення, що з'являються на грані між сном і пробудженням (Ю. Шовкопляс);
Струмливої далі припливом, Сплетінням прозорих вітрів, Пробудженням площ рокотливим їх вранішній город зустрів (М. Бажан);
Куди бреде і що віщує Туману згусток неясний? В ту пору, коли, серце чує П'янке пробудження весни (Л. Дмитерко);
Весна вдерлась у холодну оселю осінньої ночі, обняла дівчину духом пробудження і любові (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)