1. Словник української мови у 20 томах

пробудження

ПРОБУ́ДЖЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. пробуди́ти і пробуди́тися.

Не хотілось, не було сил одігнати нісенітні, але такі привабливі марення, що з'являються на грані між сном і пробудженням (Ю. Шовкопляс);

Струмливої далі припливом, Сплетінням прозорих вітрів, Пробудженням площ рокотливим їх вранішній город зустрів (М. Бажан);

Куди бреде і що віщує Туману згусток неясний? В ту пору, коли, серце чує П'янке пробудження весни (Л. Дмитерко);

Весна вдерлась у холодну оселю осінньої ночі, обняла дівчину духом пробудження і любові (В. Бабляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробудження — пробу́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пробудження — [проубуджеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. пробудження — -я, с. Дія і стан за знач. пробудити і пробудитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробудження — ПРОБУ́ДЖЕННЯ, ПРО́КИД поет., ОБУ́ДА заст.; ПРОСО́ННЯ розм. (неповне). Раптове пробудження і подорож у передсвітанковій млі не припали до смаку дівчині (Л. Дмитерко); Вона сьогодні нібито зо сну Прокинулась, та радості немає У прокиді (М. Словник синонімів української мови
  5. пробудження — ПРОБУ́ДЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. пробуди́ти і пробуди́тися. Сам талановитий письменник, він художньому слову надавав величезного виховного значення у пробудженні мас (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах