прогрішення

ГРІХ (порушення релігійно-моральних настанов), ГРІШО́К ірон., ПРОГРІ́ШЕННЯ заст. — З багатого хоч я візьму, Убогому даю; А так гроші розділивши, Гріха я не маю (пісня); — Що ж, не завадить змити грішки! — голосом старійшини промовив Короп, ведучи хлопців до лазні (П. Автомонов); Панотець Павло промову почав з того, що прощати прогрішення — заповіт Господа Бога нашого (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. прогрішення — прогрі́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прогрішення — див. помилка  Словник синонімів Вусика
3. прогрішення — -я, с., рел. Те саме, що гріх 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогрішення — Прогріх, гріх, провина  Словник чужослів Павло Штепа
5. прогрішення — ПРОГРІ́ШЕННЯ, я, с., рел. Те саме, що гріх 1. Панотець Павло промову почав з того, що прощати прогрішення – заповіт Господа Бога нашого Ісуса Христа (О. Полторацький); Господь покарав мене за всі мої прогрішення і розпусту (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).  Словник української мови у 20 томах
6. прогрішення — ПРОГРІ́ШЕННЯ, я, сер., рел. Те саме, що гріх 1. Панотець Павло промову почав з того, що прощати прогрішення — заповіт господа бога нашого Ісуса Христа (Олексій Полторацький, Повість..  Словник української мови в 11 томах