Словник синонімів української мови

продертий

ДРА́НИЙ (про одяг, взуття і т. ін. — який подерся, зношений до дірок), ПОДЕ́РТИЙ, ПО́ДРАНИЙ, ПРОДЕ́РТИЙ, ПРО́ДРАНИЙ, ПОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, РВА́НИЙ, ПО́РВАНИЙ, ПОШМАТО́ВАНИЙ, РОЗШМАТО́ВАНИЙ, РОЗТЕ́РЗАНИЙ розм., ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЦУ́РАВИЙ діал., ПІ́ДРАНИЙ діал. Усе: і свита, й шапка, й чоботи були такі старі та драні, що годі з ними й носитися... (Вас. Шевчук); Воєвода мовчав до пори. З суворим осудом дивився на подерте Стрижакове взуття (П. Загребельний); Ось він іде, зловісний Аникій Шабанов. Одяг подраний, ічиги розтоптані (О. Довженко); Черевики вона рвала далеко швидше, ніж інші діти. У дітей ще новісінькі, а у неї вже підошви вщент продерті (О. Іваненко); Достала (Майбородиха) старі подірявлені сіренькі панчохи та стоптані черевички (І. Нечуй-Левицький); Ввечері, одягнувшись у найстаріше своє лахміття, рване-порване, латане-перелатане, ліг (Кость) у садку під абрикосом (Є. Гуцало); Пан глянув на блідий видочок хлопчини, на його одежу пошматовану (М. Коцюбинський); Остап Суха-Груша замахав крилами розшматованих рукавів (Г. Епік); Між ними Васюта — без піджака, в розтерзаній, вкритій брунатними плямами сорочці (Ю. Шовкопляс); Скинув (Мирон) дрантивого плаща (Б. Харчук); Коня пустив (Іван), вуздечку поклав у вербу, а сам пішов додому у своїй цуравій одежі (казка); Тут же вештається похмура згорблена баба.. Кожух смердючий, підрана чорна сорочка і запаска гірша шмати (Г. Хоткевич). — Пор. діря́вий.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. продертий — проде́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. продертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до продерти. || продерто, безос. присудк. сл. 2》 Який продерся, продірявився або зносився до дірок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. продертий — ПРОДЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до проде́рти; // проде́рто, безос. пред. Сорочку продерто у двох місцях. 2. Який продерся, продірявився або зносився до дірок.  Словник української мови у 20 томах
  4. продертий — ПРОДЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до проде́рти; // проде́рто, безос. присудк. сл. Продер я стріху, де продерто було вітрами, й тихо зліз на землю (Сос., II,1958,396). 2. Який продерся, продірявився або зносився до дірок.  Словник української мови в 11 томах