проквилити

ЯЧА́ТИ (перев. про птахів — жалібно кричати), КВИЛИ́ТИ, СКИ́ГЛИТИ рідше. — Док.: прояча́ти, проквиля́ти, проквили́ти, проски́глити. Гуси ячать над землею (Б. Олійник); Вив вітер осінній, квилили сичі... (І. Нехода); Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче (Т. Шевченко); І каня десь в лазурі проквиляла (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. проквилити — проквили́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проквилити — див. проквиляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проквилити — ПРОКВИЛИ́ТИ див. проквиля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. проквилити — Проквили́ти, -квилю́, -квили́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проквилити — ПРОКВИЛИ́ТИ див. проквиля́ти. ПРОКВИЛИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОКВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати; // перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2. Жалібно кричати (перев. про птахів).  Словник української мови в 11 томах
6. проквилити — Проквилити см. проквиляти.  Словник української мови Грінченка