прокволисто

ПРОТЯ́ЖНО (розтягуючи слова, звуки), ПРОТЯ́ГЛО, ПРО́ТЯГОМ розм., ПРОТЯ́ЖЛИВО розм., СПРОКВОЛА розм., СПРОКВО́ЛУ розм., ПРОКВО́ЛИСТО розм., НАРО́ЗТЯГ розм., ВИТЯ́ЖНО діал. Біля церкви сумно і протяжно затрубив вартовий (Мирослав Ірчан); — Щ-о-о? — протягло перепитував Чкалов (О. Ільченко); Колоратурно заливається баян, крізь нього протягом тягне свій заспів мандоліна (О. Кундзич); На повний біг пружних коліс по грейдеру промчався "ЗІС", — в село влітає — і за мить сигнал протяжливо сурмить (І. Гончаренко); Він говорив спроквола, явно розтягуючи задоволення, а може, й розраховував, що противник не витримає психологічного натиску (Ю. Збанацький); Тужно й прокволисто бренькає струна (Ю. Яновський); — А хто там? — обізвався чоловічий голос. — Пугач! — нарозтяг гукнув Чіпка (Панас Мирний); А під лісом один козак, мандруючи на улицю, розпочав чумака (пісню) голосно та витяжно (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. прокволисто — прокво́листо прислівник повільно; протяжно незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. прокволисто — див. поволі  Словник синонімів Вусика
3. прокволисто — розм. Присл. до прокволистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прокволисто — ПРОКВО́ЛИСТО, розм. Присл. до прокво́листий. Баран прокволисто і безнадійно мекав (О. Донченко); Тужно й прокволисто бренькає струна (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
5. прокволисто — ПРОКВО́ЛИСТО, розм. Присл. до прокво́листий. Баран прокволисто і безнадійно мекав (Донч., VI, 1956, 306); Тужно й прокволисто бренькає струна (Ю. Янов., IV, 1959, 98).  Словник української мови в 11 томах
6. прокволисто — Прокволисто, прокволо, прокволом нар. Медленно. Прокволом співати. Сквир. у.  Словник української мови Грінченка