пролонгувати

ПРОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим за часом, збільшувати строк чогось), ПОДО́ВЖУВАТИ, РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ), ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ), ПРОЛОНГУВА́ТИ юр., дипл. — Док.: продо́вжити, подо́вжити, розтягти́ (розтягну́ти), протягти́ (протягну́ти), пролонгува́ти. У народній медицині.. кореню женьшеню приписують здатність продовжувати життя й відновлювати молодість (з журналу); Дерева не тільки прикрашають наше життя — вони, можна сказати без перебільшення, і подовжують його (з газети); Так, "люблю" ми не сказали, Ми все ждали, одкладали, Розтягали час (О. Олесь); Дивлюсь, мовчу. Андрій тимчасом ходив спокійно по кімнаті, розтягуючи якусь нудотну розмову (С. Васильченко); (Сінон:) Смерть неминуча... Нащо ж протягати остатні сі хвилини під мечем?! (Леся Українка); Господь.. не протяг їй віку (О. Стороженко); Пролонгувати угоду.

Значення в інших словниках

1. пролонгувати — Пролонгува́ти: — продовжити термін чинності чого-небудь [44-1]  Словник з творів Івана Франка
2. пролонгувати — пролонгува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. пролонгувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., юр. Продовжувати термін чинності чого-небудь. Пролонгувати угоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пролонгувати — ПРОЛОНГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, юр. Продовжувати термін чинності чого-небудь. Пролонгувати угоду.  Словник української мови у 20 томах
5. пролонгувати — ПРОЛОНГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., юр. Продовжувати термін чинності чого-небудь. Пролонгувати угоду.  Словник української мови в 11 томах