пропустити
ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм., ПЕРЕКИДА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., БА́ХКАТИ розм. (перев. про алкогольні напої); НАДПИВА́ТИ, ВІДПИВА́ТИ, ПРИГУ́БЛЮВАТИ розм. (невелику кількість); ПОПИВА́ТИ (потроху, не поспішаючи); ВИДУВА́ТИ розм., ВИДУ́ДЛЮВАТИ розм. (багато або все й пожадливо); ВИСМО́КТУВАТИ розм. (повільно); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ (випивати спиртного повторно, на другий день). — Док.: ви́пити, спи́ти, ви́хилити, ви́сушити, осуши́ти, ви́цідити, пропусти́ти, напи́ти, перехили́ти, розпи́ти, переки́нути, ба́хнути, ви́тягти розм. ви́тягнути розм. теле́пнути фам. роздави́ти фам. сми́кнути фам. перепусти́ти, проковтну́ти розм. ковтну́ти розм. врі́зати (урі́зати) розм. надпи́ти, відпи́ти, пригу́бити, ви́дути, ви́дудлити, ви́смоктати, похмели́тися. Збивши кокосового горіха, я випивав з нього молоко (Ю. Яновський); О. Федір підходив інколи до шафи й вихиляв келишок (С. Скляренко); Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ'яненко); Не втерпів соблазна окаянної і.. осушив одну (чарку) (Я. Баш); Раз на тиждень Софрон ішов.. пограти в кості та пропустити склянку коктейлю (Н. Рибак); Перепустити по чарці; — Продав (ґрунт).. Вже другий тиждень напиває десь у Дрогобичі (І. Франко); Петро з Василем перехиляють горілку, морщать обличчя (І. Чендей); Перед тим, як вирушити далі, розпивають шампанське (О. Гончар); Шефи по одній маленькій перекинули та й .. сказали, що їм і так дуже приємно з нами посидіти (Є. Кравченко); Витягли самотужки по носатці тернівки (Г. Квітка-Основ'яненко); Телепнули ми по красовулі, не кожен і закусив (А. Свидницький); — Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Є. Кравченко); Випили по чарці паничі й закусили, а за паничами ковтнули по чарці молодиці (І. Нечуй-Левицький); Христя надпила трохи (тернівки) і постановила (Панас Мирний); Жінка теж відмовилась від горілки, відпила трохи свого вина й запропонувала мені (О. Досвітній); — За здоров'я шановного гостя хоч пригуб, — сказала матушка, подаючи дочці чарку (І. Нечуй-Левицький); Обпивайло як узяв пити, все до каплі видув (з фольклору); А ви знаєте, як видудлиш глечик гарячого молока — жоден мороз не страшний... (С. Ковалів); Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку (І. Нечуй-Левицький).
НЕДОГЛЯ́НУТИ (наглядаючи, спостерігаючи за ким-, чим-небудь, допустити недогляд, зробити помилку через неуважність, недосвідченість і т. ін.), НЕДОГЛЕ́ДІТИ (НЕДОГЛЯ́ДІТИ), НЕДОДИВИ́ТИСЯ, НЕДОПИЛЬНУВА́ТИ, НЕДОБА́ЧИТИ (не помітити кого-, що-небудь через неуважність, зайнятість, небажання тощо). — Недок.: недобача́ти. Сон пана Кшивокольського недовгий, уривчастий, наповнений тривогою за недороблену кимось роботу, каяттям, що.. там недостояв, там недоглянув, там довірився (Г. Хоткевич); — Восени дощі були, ти знаєш, а потім морози вдарили. Пізно було, а я недогледів (В. Кучер); Заздріша та радіша, що знов сама з дочкою, вона багато дечого недобачала довго (Марко Вовчок). — Пор. 1. пропусти́ти.
ПРОПУСТИ́ТИ що (через неуважність не помітити, не зробити вчасно чогось, не використати якоїсь нагоди), ПРОМИНУ́ТИ, ПОМИНУ́ТИ, ПРОЗІВА́ТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм., ПРОГА́ЯТИ розм., ПРОДИВИ́ТИСЯ розм., ПРОГЛЕ́ДІТИ розм., ПРОГЛЯДІТИ розм., ПРОМОРГА́ТИ розм., ПРОСПА́ТИ розм., ПРОШЛЯ́ПИТИ фам.; ПРОГА́ЯТИ (нагоду); ПРОСТРО́ЧИТИ (встановлений термін). — Недок.: пропуска́ти, промина́ти, помина́ти, ґавити, прога́ювати, простро́чувати. Він заспівував, а його приятелі, смішно і зосереджено схиливши голови, дослухалися, щоб не пропустити потрібного моменту, і всі враз підхопили (О. Сизоненко); Мар'яна нічого не відповідала Каленику Романовичу, проминула й незадоволення Рубіна (І. Сенченко); Поминаємо докори з боку людей, подразнених у своїй амбіції тим, що ми відкинули їх власні вірші (І. Франко); Як з жнивами прозівав — рік даремно працював (прислів'я); Ольга слухала, сердечно боячись, щоб не проґавити й одного слова (Я. Качура); (Маруся:) Коли про своє щастя будеш дбати, то дивись і продивишся чуже нещастя (Панас Мирний); Задумався (Андрій) і прогледів, коли Надія з хвіртки вийшла разом з сином (С. Чорнобривець); А настане ніч Купала, Тую ніч не прогляди, І поки ще мла не впала — В ліс до папороті йди (Я. Щоголів); Вона.. не проморгає, усі недоліки помітить (В. Собко); Бачу й тебе, горда паніматко: чи так поглядатимеш звисока і тоді на нашого брата, як твій гетьман із сонцем на лобу проспить молоду, не згірш од іншого гультяя! (П. Куліш); — Казав (Білогруд), що можна було б не так зустріти німця, прошляпили, мовляв (Ю. Бедзик); Боюся, що Ви там забули й про те, що час уже влаштовуватись у профшколи. Дивіться — не прогайте (С. Васильченко); (Поштар:) Я вже третій день з города. Поспішаю оце, щоб хоч сьогодні на ніч вернуться, — прострочив трохи (І. Карпенко-Карий). — Пор. недогля́нути.
ПРОСО́ВУВАТИ (ПРОСУВА́ТИ) (у якийсь отвір, крізь що-небудь), ПРОПУСКА́ТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ розм.; ПРОШТО́ВХУВАТИ (різким рухом); ПРОТИ́СКУВАТИ (ПРОТИСКА́ТИ), ПРОПИХА́ТИ (тиснучи, із зусиллям). — Док.: просу́нути, пропусти́ти, простроми́ти, проштовхну́ти (проштовха́ти), проти́снути (проти́скати), пропхну́ти (пропха́ти). Павло просовує крізь риштування руку (М. Кропивницький); Брав (Юріштан) чоловіка і кріпко зв'язував йому руки спереду, а ззаду, в лікті, просував линву (Г. Хоткевич); Учителька взяла якусь срібну кульку з полиці і пропустила її в кільце (О. Іваненко); — Через наші двері розбишака не простромив би ножа, — обізвалась Настя сміливим голосом (І. Нечуй-Левицький); Теслі не збивають рук, гемблюючи рубанками дошки. Вони швидко проштовхують їх через зубату пащеку машини (Ю. Мушкетик); Тіснота така, що й києм не протиснеш (М. Номис); Поспішно розмотала (Марія) з себе довгий пояс, пропхнула краєчок в щілину між дошками (І. Цюпа). — Пор. 1. протяга́ти.
Словник синонімів української мови