пророчий

ПРОРО́ЧИЙ (який пророкує що-небудь; який є ознакою, прикметою чогось або в якого є ознаки, прикмети того, що відбудеться, станеться), ПРОРО́ЦЬКИЙ, ПРОВІ́СНИЙ рідше, ВІ́ЩИЙ заст., поет., ВІЩУ́НСЬКИЙ заст. Не вірю я в твої слова пророчі, Не вірю я ніякій ворожбі! (Д. Павличко); Не смійся, що живу з пророчою журбою; Я знав: удар судьби мене не обійде (переклад А. Малишка); Пророцький дар у тебе лиш на те, Щоб іншим край обіцяний вказав ти, А сам не входив у житло святе (І. Франко); Поперед інших стяг новий неси, Карай насильство своїм словом віщим (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. пророчий — проро́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пророчий — Віщий; (дар) провісницький, провісний; (- слова) мудрий, проникливий.  Словник синонімів Караванського
3. пророчий — -а, -е. 1》 Який пророкує що-небудь; віщий. || Власт. пророкові. 2》 рел. Який є зібранням божих одкровень. || Який наслідує пророцтво (у 2 знач.). 3》 Який є ознакою, прикметою того, що буде, що настане.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пророчий — ПРОРО́ЧИЙ, а, е. 1. Який пророкує що-небудь; віщий. Були в тебе [чоловіче] свої проводарі, з'являлися пророчі люди, були й пророки великі... (Панас Мирний); Грай, хлопче, грай!...  Словник української мови у 20 томах
5. пророчий — Проро́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пророчий — ПРОРО́ЧИЙ, а, е. 1. Який пророкує що-небудь; віщий. Були в тебе [чоловіче] свої проводарі, з’являлися пророчі люди, були й пророки великі… (Мирний, IV, 1955, 324); Грай, хлопче, грай!...  Словник української мови в 11 томах
7. пророчий — Пророчий, -а, -е Пророческій. Виявив забуту нашу правду своїм пророчим словом. О. 1862. III. 27. Ти проспівав на всю Україну свої думи пророчі. О. 1861. III. 6, 7.  Словник української мови Грінченка