простеляти

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Значення в інших словниках

1. простеляти — простеля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. простеляти — див. простилати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простеляти — ПРОСТЕЛЯ́ТИ див. простила́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. простеляти — Простеля́ти, -ля́ю, -ля́єш; простели́ти, -стелю́, -сте́лиш, -сте́лять і простила́ти, -ла́ю, -ла́єш; просла́ти, -стелю́, -сте́леш, -сте́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. простеляти — ПРОСТЕЛЯ́ТИ див. простила́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. простеляти — Простеля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. простелити, -лю, -леш, гл. = простилати, прослати.  Словник української мови Грінченка